Пахуча трава звичайна

Пахуча трава звичайна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Підродина:	Мітлицевидні (Pooideae)
Рід:	Пахуча трава (Anthoxanthum)
Вид:	Пахуча трава звичайна (A. odoratum)
Біноміальна назва
Anthoxanthum odoratum L., 1753
Підвиди
Anthoxanthum odoratum subsp. furumii (Honda) T.Koyama Anthoxanthum odoratum subsp. nipponicum (Honda) Tzvelev

Пахуча трава звичайна (Anthoxanthum odoratum L.) — рослина родини злакові.

Загальні відомості

Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових (30-60 см заввишки), що утворює невеликі дернинки. Стебла прямостоячі, голі, гладенькі. Листки (до 5 мм завширшки) чергові, лінійні, як і піхви голі або розсіяно волосисті. Язичок (до 2 мм завдовжки) перетинчастий, зубчастий. Суцвіття — густа майже колосоподібна волоть (20-70 мм завдовжки, до 10 мм завширшки). Колоски (до 7 мм завдовжки) одноквіткові, ланцетні, стиснуті з боків, жовтувато-зелені або буруваті. Колоскових лусок чотири, з них перша (нижня) ланцетно загострена з однією жилкою, гола, друга вдвічі довша від першої, з трьома жилками, третя й четверта довгасті, запушені, з остюками, на верхівці дволопатеві. Квітки складаються з двох квіткових лусок, двох тичинок і однієї маточки з верхньою зав'яззю, довгим стовпчиком і двома довгими перисто-нитчастими приймочками, що висуваються з верхівки колоска. Квіткові луски плівчасті, тупі, з однією жилкою. Плід — еліптична зернівка.

Росте в мішаних лісах на галявинах, узліссях, у чагарниках, на залужених ділянках. Нерідко відіграє істотну роль у формуванні злаково-різнотравних травостоїв свіжих і вологих суходільних луків. Рослина тіньовитривала, мезоеутроф, мезофіт. Цвіте у травні — червні. Поширена на Поліссі, в Карпатах, рідше в Лісостепу, рідко в Степу.

Практичне використання

Кормова, харчова і лікарська рослина.

Рослина низьких кормових властивостей. У чистому вигляді поїдається погано через наявність ароматичної речовини — кумарину. У сіні та на пасовищах як домішка до інших рослин поїдається всіма видами тварин більш-менш задовільно. Завдяки слабкій залистяності дає низький урожай сіна (7-8 ц/га), яке містить до 10 % протеїну, 2,5 % жирів, 4,4 % золи, до 20 % клітковини, до 48 % (абсолютно сухої речовини) безазотних екстрактивних речовин.

Пахучий колосок добре відростає після скошування. Трава, особливо висушена, пахуча, надає сіну приємного запаху. У народній медицині траву застосовують при захворюванні органів дихання і при задусі. Висушену траву цієї рослина використовують для ароматизації тютюну і білизни.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.